«Хижацька імперія має бути знищена», – Т. Заровна
Я народилася в українському місті Донецьк і жила в ньому до 13 квітня 2014 року.
Свій дім я залишила наступного дня після того, як у місто Слов’янськ, що знаходиться за 100 км. від Донецька, увійшли російські окупанти. Тоді це була терористична група під керівництвом співробітника ФСБ Росії Ігоря Гіркіна, який приймав участь у багатьох військових злочинах в різних країнах. А безпосередньо перед появою у Донецькому регіоні захоплював український Крим. Гіркін (Стрєлков) – це той самий терорист, який є обвинуваченим у справі про збиття «боїнгу», що здійснював рейс МН 17 з Нідерландів до Малайзії.
В 2014 році мало хто в світі розумів, що Росія розпочала вторгнення. Росія брехала, що її злочини в Криму та на Донбасі – це прояв громадянської війни та нібито внутрішня проблема самої України. Реакція світової спільноти була настільки млявою, що лише зміцнила Російську імперію в її безкарності та спровокувала продовження злочинів.
Як очевидець, я стверджую, та можу довести, що в 2014 році не міфічні повстанці, а саме російські загарбники пограбували мою Батьківщину, вкрали мій спокій та забрали життя в моїх друзів та однодумців на Донеччині.
Вбивати мирних мешканців Донецька вони почали 13 березня 2014 року. Тоді особи з прапорами Росії зібралися на головній площі м. Донецьк, щоб зірвати мирну акцію. Вони спочатку жбурляли каміння в голови прихильників єдності України, а потім зухвало зарізали донецького студента Дмитра Чернявського на очах правоохоронців. Серед участников нападу були кримінальні маргінали, яких найняли люди з оточення московської маріонетки Віктора Януковича. Але також були й громадяни Росії, що приїхали в Донецьк з Бєлгорода та Ростова. Варто зазначити: 13 березня 2014 року донеччани мітингували за мир в Україні. Учасники заходу були такі наївні, що співали пісню, яку любив Янукович: «Вийшов у степ донецький». І навіть кричали «опонентам» із прапорами Росії: «Ми вас любимо, ми з вами брати, ми за мир». Але п’яні росіяни та місцеві кримінальникі у відповідь проявляли шалену агресію. Вони були за війну. Вони звали в Україну окупаційну армію та жадали ліквідації всього українського. Ці особи прагнули фізичного знищення донеччан, які підтримували українську незалежність.
Трохи раніше – 3 березня 2014 року я опинилася серед заручників, захоплених прихильниками Росії в будівлі Донецької обласної державної адміністрації. Тож після появи у Слов’янську бандформування росіянина Гіркіна я вже добре розуміла, що залишатися вдома небезпечно для мого життя. У тому ж квітні 2014 року загін Гіркіна викрав, по-звірячому катував та стратив Володимира Рибака – депутата з міста Горлівка, який був моїм добрим знайомим. А у вересні 2014 року російські окупанти викрали та вбили ще одного мого товариша – Василя Коваленка. Він теж був місцевим депутатом та жив у селі Безіменне, яке було окуповане росіянами у серпні 2014 року. Загарбники вбивали місцевих лише за небажання відмовлятися від своєї української ідентичності.
Кровожерливий «русский мир» Гіркіна, Путіна та Гундяєва (патріарха Кирила) зробив мене бездомною. Як свідок подій, я зафіксувала на відео та фото чимало облич росіян, які видавали себе за місцевих мешканців. Тому я стверджую, що з найпершої появи у Донецьку російських прапорів – а саме: з 1 березня 2014 р. – у Донецьку розпочалася гібридна війна проти моєї Держави, яка цілком відповідає доктрині російського воєначальника В. Герасимова. Так звана «російська весна» була стовідсотковою операцією російських спецслужб. Саме тому завербований Росією Павло Губарєв, який був першим гауляйтером та обличчям фейкової «Донецької республіки», увірвався до будівлі Донецької обласної державної адміністрації 03.03.2014 р. з наступними словами до депутатів облради: «Я стримую тисячі озброєних людей! Буде війна, якщо ви не узгодите референдум про відокремлення Донбасу». Цей факт я теж зафіксувала на відео. І хочу запитати в скептиків, які досі вірять у донбаський сепаратизм та називають російські злочини в Україні чи то кризою, чи то конфліктом: «Звідки раптом взялися ці озброєні люди у мирному Донецьку?».
Загарбники вільно проникали на територію суверенної держави Україна тому, що ми, українці – і це слід чесно визнати – були занадто безтурботні. Ми не оцінили вчасно екзистенційну загрозу, яка походить від сусідньої Росії. І, на жаль, російська пропаганда мала вплив так само і на нас: до т.з. «руської весни» ми вважали росіян братнім народом, та не захищали свою безпеку належним чином.
Проте наші друзі в Європі мають можливість навчатися на наших помилках та виключати небезпечні компроміси. Нещодавно група українских журналістів із проекту «Телебачення Торонто» зробила розслідування, в якому оприлюднила сумні факти. Співробітниця Головного розвідувального управління Росії поширювала в російськомовних ЗМІ країн Балтії матеріали, які загрожують безпеці цих країн. Розвідниця писала пропагандистські статті для естонського проросійського сайту Stolitsa (який існує досі: https://stolitsa.ee) та для литовської російськомовної газети «Обзор» (яка також існує досі: https://obzor.lt). Тому можна припустити, що російські спецслужби іі зараз мають вплив на аудиторію цих видань та цих країн.
На жаль, російська пропаганда потужна. Їй майже вдалося переконати світ у тому, що створення фейкових республік Донбасу та анексія Криму – це результат волевиявлення місцевих мешканців. І нібито жодної війни в Україні до 24 лютого 2022 року не було. Але це брехня! Росія створила чимало міфів, що описують події в Україні, як наслідки нібито держперевороту. Хоча Росія має безпосереднє відношення до теракту у Києві 18 – 20 лютого 2014 року (виконавці якого втекли до Москви). Росія спровокувала трагедію в Одесі 2 травня 2014 року та у Маріуполі 9 травня 2014 року. Я стверджую, та можу довести (спираючись на матеріали кримінальних справ, значна частина яких знаходиться у відкритому доступі), що всі ці події були епізодами злочинної діяльності російських спецслужб.
Повномасштабна війна, розв’язана Росією в 2022 році – це логічне продовження агресивної політики цієї хижої країни, єдина мета якої: знищення української державності. Це закономірний прояв імперських амбіцій РФ.
Але російські амбіції загрожують не лише Україні. РФ веде війну проти всього вільного світу. Вона вчиняє злочини заради зміни світового порядку на більш прийнятний для авторитарних режимів. Невипадково у промовах путіна та його холуїв звучать погрози дістатися ракетами до Берліна, на танках доїхати до Парижа, знищити Британію ядерним ударом та створити єдину державу від Лісабона до Владивостока. Адже загарбництво, деспотія, неоколоніалізм – це і є глибинна сутність імперської Росії.
Це доводить і документальний фільм про російську загрозу, автором якого є мій однодумець і земляк із Луганська Олексій Бурмак. Фільм “RUSSIAN THREAT” (“Російська загроза”), прем’єра якого відбулася днями у Ризі, розповідає про справжнє – варварське обличчя сучасної РФ. Цей фільм має донести – наскільки небезпечною є Російська федерація – в її людиноненависницькому, антицивілізаційному форматі. Адже агресивна імперія прагне постійно поглинати, захоплювати, та вести війну проти інших країн не лише військовими, але й інформаційними, економічними, та іншими методами. Навіть мову та культуру ця країна використовує задля загарбництва. Захоплена КДБ- ФСБ Росія постійно вчиняє політичні вбивства, втручається у вибори, розмножує теорії змов та фейки, за допомогою яких окупує мізки наївних. Постійно шукає та знаходить слабкі місця в країнах, які атакує. І відбувається це протягом десятиліть.
«Російська загроза» – це фільм про злочини, які терористична РФ вчиняла у різних країнах. І це не окремі випадки, а ланцюг епізодів, об’єднаних єдиним злочинним наміром.
Проблема злочинної Росії полягає в хибному уявленні про світоустрій. Імперці не мають моральних гальм та вважають прийнятним посилювати себе за рахунок приниження інших народів. Для носіїв цієї ідеології (рашизм) є природним розширювати власний вплив шляхом стирання з мапи «малих країн». «Хвороба» імперців полягає у вигаданій величі та претензії на світове панування. На думку російських імперців, лише великі країни з ядерною зброєю мають суверенітет. А такі країни, як Україна, повинні підкорятися волі «великих». Російські імперці не поважають права – ні свої, ні громадян інших країн та сприймають дипломатичну шляхетність за слабкість. Прагнення нав’язувати сусідам власні правила в РФ прирівняли до збоченого патріотизму. І тому цю країну треба «лікувати» – від її імперськості.
Будьте обережними, коли чуєте від так званих «хороших росіян», що нинішня війна – це війна одного лише путіна. Адже не путін особисто бомбить українські міста. Не путін ґвалтує українських жінок. І не путін особисто катує мешканців окупованих росією територій. Не вірте імперцям, які говорять, що Росія напала на Україну лише тому, що путін збожеволів. Навпаки. Ті самі люди, які зараз називають себе маленькими росіянами, від яких нічого не залежить – вони виростили із сірого КДБіста справжнього монстра – російського фюрера володимира путіна.
Фільм «Російська загроза» – це антидот від «русского мира» та нав’язаних ним ілюзій. Як сказала колись росіянка Валерія Новодворська, не буває імперій добра. Тож росія – це імперія зла та тюрма народів, яка має бути приведена в безпечний стан. Це можливо, на мою думку, виключно шляхом перетворення РФ на декілька вільних країн за прикладом Радянського союзу.
На жаль, цього досі бояться деякі політики на Заході. Хоча кожному, хто ВЖЕ постраждав від Росії, зрозуміло, що навіть повна деокупація захоплених териорій не є гарантією миру. Проте військова поразка Росії неминуча. А її перетворення на миролюбні, демократичні держави дасть шанс на гідне життя і самим росіянам. Відмовившись від ідеї повторювати злочини, жителі вже колишньої імперії зможуть зосередитися на саморозвитку (що піде на користь їм самим). «Однак, як же цього досягти?» – запитаєте ви. Першим кроком має стати загальне усвідомлення та ухвалення неминучого: Росія не може і не повинна зберегтися у нинішньому форматі – величезної агресивної імперії. А другим – спільна робота кращих сил планети над вирішенням питання трансформації Росії в декілька невеличких демократичних державних утворень з їх ядерним роззброєнням під контролем світових інституцій, країн-сусідів та країн-лідерів.
Тетяна Заровна
Фільм «Російська загроза», створений волонтером Олексієм Бурмаком:
Ч. 1: https://youtu.be/2SmRvJp53S0
Ч. 2: https://youtu.be/59ytFtkbeVo
Мій блог про те, що робити з російською загрозою. У цьому відео я реагую на статтю в The New York Times Томаса Фрідмана “Володимир Путін – найнебезпечніший дурень у світі”. Звертаюсь до людей в інших країнах, які досі не розуміють, що ж відбувалося в Україні з 2014 р. до 2022. А також поясню – чи був хоча б один шанс уникнути повномасштабного вторгнення:
Переглянути на Ютубі: https://youtu.be/v6UG11eYNOc