Who is містер Медведчук? Частина 1

Агент Соколовський. Кривавий бізнес. Кучмагейт.

Значення санкцій проти українського кума Путіна Віктора Медведчука та блокування його телеканалів важко переоцінити – це розрив пуповини з радянським минулим і проросійським сьогоденням, принциповий вибір.

Скріншот з youtube-трансляції телеканалу ZIK – одного з трьох закритих в Україні телеканалів Віктора Медведчука.

«Літаки літять, будєм всіх бомбіть», – тепер зрозумілий сенс цієї фрази В. Зеленського. «Гучна історія буде», – майже рік тому сказав Президент з приводу В. Медведчука, і мало хто йому повірив. І ось – довгоочікуване і дійсно гучне рішення, яке знайшло підтримку Заходу. У США ще в 2014ом були введені економічні санкції відносно Медведчука за його співучасть в окупації України. Але він оформив бізнес на дружину і так обходив обмеження. А тим часом, як встановили журналісти «Радіо Свобода», танкери Оксани Марченко поставляли нафтопродукти в США.

Віктор Медведчук – один з головних бенефіціарів російсько-української війни. І це звучить як парадокс, адже він постійно говорить про мир. Єзуїтство нашого героя полягає в тому, що під миром він розуміє капітуляцію і повне знищення України як унітарної держави.

Вочевидь, завдання Путіна в Україні його кум вирішував/є добре – адже господар Кремля зробив родича нафтовим олігархом. Паливний бізнес Медведчука, оформлений на дружину, включає нафтопереробні підприємства, родовища і магістральні труби. Путін подарував куму ліцензію на розробку вкраденого у України родовища в Чорному морі. Але головний діамант імперії В. Медведчука знаходиться в Ханти-Мансійському окрузі. Там розташоване одне з найбільших родовищ нафти. Але розробляють його не корінні народи ханти і мансі, а «російська мафія», яка ділиться з провідниками своїх геополітичних інтересів. В результаті «Фокус» у 2020 році поставив Медведчука на 7 місце в рейтингу найбагатших українців з капіталом в 1,2 мільярда доларів (для порівняння: у 2011 році той же журнал оцінював статки В. Медведчука в $ 234,5 млн.).

На багатства Медведчука та Марченко у РФ з України вплинути неможливо, зате наші вітчизняні санкції ширші за американські і заморожують капітали одіозного сімейства в повному складі. Під них потрапили і Оксана Марченко, і громадянка РФ Наталія Лавренюк – дружина медведчуківського партнера Тараса Козака, яку той забував вносити в декларації. А, між іншим, Лавренюк, добуваючи нафту на пару з Оксаною Марченко, недавно придбала в Москві квартиру за рекордні 13 мільйонів $. До того ж РНБО погрожує повернути у власність України «віджатий» кумом у держави нафтопродуктопровід «ПрикарпатЗахідТранс» (для крадіжки використовувалися фальшиві експертизи і «замовне» судове рішення).

Медведчук і Марченко називають В. Путіна зразком моралі і духовності. І плювати «Паломніцє» (такий псевдонім собі вибрала О. Марченко), що в Україні з подачі цього «доброго самаритянина» вже загинули більше 13 тисяч осіб, з яких близько 3 тисяч – мирні громадяни (дані ООН за період з 14 квітня 2014 р . по 31 січня 2021го).

То давайте ж зробимо дослідження життєвого шляху Віктора Медведчука, про якого до 2014го українці практично встигли забути, але який вибрався з політичного небуття, і так «прокачався», що володіє великою політсилою, і уявляє, що в нього самого, або когось з його міньйонів, є шанс стати майбутнім Президентом України.

1. Агент Соколовський

Вивчення біографії Віктора Медведчука не залишає сумнівів в тому, що волохата рука КДБ (а в подальшому – ФСБ) вела його по життю з дитинства. Мабуть, з 17 років, коли йому пояснили, що синові «політичного» без роботи на репресивну радянську машину нічого не світить. Або з 19-ти, коли студент-дружинник в якості зброї використав гумовий муляж і зламав неповнолітньому ребро, але уникнув тюремного терміну.

Могутня невидима рука розправлялася за допомогою Медведчука з українськими дисидентами, працевлаштовувала його в апарати українських Президентів, і вичищала сліди порочного зв’язку з архівів … Особлива прихильність до Медведчука пітерського чекіста, який більше 20 років сидить в Кремлі, лише підтверджує цю версію. Підтверджували її і «плівки Мельниченка», на яких колишній начальник КДБ Леонід Деркач (тато нардепа А. Деркача), говорив, що Медведчука завербували, і завдання КДБ він виконував під агентурним прізвиськом «Соколовський».

Віктор Медведчук народився в Сибіру, де його батько відбував заслання. Медведчуку Володимиру Нестеровичу за співпрацю з німецькою окупаційною адміністрацією та зв’язки з ОУН, дали 8 років. Втім, в проханнях про помилування батько нашого героя наполягав, що це наклеп і членом ОУН він не був. Історики вважають, що Медведчук-тато відправив до Німеччини близько 2000 співвітчизників. І тому його молодшому синові – Сергію (якого знають на Львівщині, як колишнього головного податківця) відмовили в прийомі до лав КПРС.

Вітя був комсоргом, але в 1971м його не прийняли у Вищу школу міліції. Через батька, здавалося б, і вступ до радянського ВНЗ (будь-якого) йому не світить. Однак, вже в 1972му його зарахували до престижного столичного університету імені Шевченка. Автор книги «Нарцис» Дмитро Чобіт (історик і екс-нардеп) розкрив секрет: «Він з початку 1972 року працював позаштатним співробітником міліції, в університет за конкурсом не пройшов, але був зарахований на юрфак наказом ректора понад плану» http://exlibris.org.ua/medv/01.html

Як написав Чобіт, вже через рік член загону «Юних дзержинців» Вітя потрапив під слідство – за жорстоке побиття школяра. Цитата: «Медведчук витягнув з кишені пістолет і, погрожуючи їм, вимагав піднятися, з голови на обличчя неповнолітнього текла кров. Його били ще раз, коли він намагався втекти». Слідство встановило, що то був не поодинокий випадок свавілля молодих дружинників. 25 квітня 1974 вироком суду Ленінського району Києва підсудні В.В.Медведчук, І.Д.Яковенко і С.В.Авраменко були засуджені за статтею 102 Кримінального кодексу УРСР до 2 років позбавлення волі кожен. Але і в цьому випадку виручила «рука» – вирок скасували «за особливі заслуги». Медведчук відсидів 66 діб, але з ВНЗ його відрахували: http://exlibris.org.ua/medv/02.html

Однак, «Рука» нікуди не поділася – в 1976 Вітя відновився, в сімдесят восьмому закінчив навчання. Незважаючи на власне кримінальне минуле і батька «ворога народу», випускнику Віті дістався “жирний” розподіл – до Київської міської колегії адвокатів. І вже в 1980му… він допоміг засудити поета Василя Стуса. Адвокату Медведчуку тоді було всього 26 років, але у КДБ не знайшли більш надійну людину. А зовсім без адвоката не можна – радянська машина вже намагалася імітувати законність.

Медведчук не підвів: допоміг Василю Стусу отримати максимум – 10 років. Адвокат визнав провину підзахисного, тоді як сам Стус її заперечував і намагався відмовитися від «другого прокурора» (так він називав Медведчука). А в 1979му Вітя так само «успішно захистив» іншого дисидента і поета Юрія Литвина. Той теж скаржився на Медведчука, казав, що адвокат виконує інструкції репресивної машини. Обидва поети загинули після 5 років ув’язнення. Литвина знайшли в камері з розрізаним животом. Василь Стус помер в крижаному карцері за нез’ясованих обставин.

Медведчук судився з Чобітом за його книгу – так само як недавно судився з Вахтангом Кіпіані з приводу книги «Справа Василя Стуса» (Дарницький райсуд Києва в минулому році заборонив її поширення). Але в 2007 році Верховний суд України визнав, що вся інформація про Медведчука в книзі «Нарцис» Чобота відповідає дійсності.

Ще одному підзахисному – Миколі Кунцевичу в 1984 році адвокат Медведчук зажадав дати майже на 2 роки більше, ніж просив прокурор. Кунцевич відсидів «за антирадянщину» більше 11 років, живе в столиці, згадуючи про Медведчука, називав його щуром. Захистника-«щура» його матері нав’язав слідчий. Нарешті, в 1988 році Медведчук був адвокатом директора Чорнобильської АЕС Віктора Брюханова, якого Політбюро ЦК КПРС призначило “крайнім”, прекрасно знаючи справжню причину аварії. Брюханов говорив, що його адвокат був марним. Він отримав 10 років.

Луб’янка віддячила Віктору кар’єрним ростом: в 1990 році він вже очолив Союз адвокатів України. У 1990-1991 рр. був членом правління Спілки адвокатів СРСР.

2. Кривавий бізнес

Кар’єра “агента” і далі йшла як по маслу. Перед розпадом СРСР гебня вивезла з республік колишнього СРСР в центральний апарат всі агентурні файли. У 1992му «Соколовський» відкрив адвокатську фірму, яка допомагала реєструвати підприємства в офшорах. У 1993му став помічником комуніста Президента Л. Кравчука. У 2002му він уже – глава Адміністрації Президента Л. Кучми, лідер власної партії СДПУ (о), і настільки багатий, що літає по світу на особистому літаку.

Восени 2002 року олігарх Костянтин Григоришин вперше розповів – яким чином Медведчук «робить бізнес». Але спочатку він опинився у в’язниці за пістолет і пакетик з «білим порошком», які йому підкинули. Просидів в СІЗО тиждень, вийшов і назвав «замовників»: Медведчук і його партнер з 1997 року Григорій Суркіс. За словами бізнесмена, лідери СДПУ(о) погрожували, що «живцем закопають його в лісі». Суперечка виникла за «Прикарпаттяобленерго», «Львівобленерго», «Дніпроспецсталь», «Запорізький завод феросплавів» – якими і зараз володіє В. Медведчук. В інтерв’ю «Українській правді» Григоришин розповів, що потрапив в партнерство з кримінальними особами через нав’язаний йому «дах». І виглядало це схоже на версію з відомого фільму «Спадкоємець» в частині того, як у Є. Щербаня з’явилися партнери Ахметов і Брагін – після обстрілу його ресторану…

Про манеру вести бізнес Медведчука-Суркіса Григоришин говорив так: «Вони брали по 10-20 тисяч доларів, щоб підписати якогось листа в адміністрації Кучми»: https://www.pravda.com.ua/articles/2004/12/13/3005278/

Ще одна погана історія в житті Медведчука трапилася в 2004му. В останні дні правління Кучми в Києві з перерізаним горлом було виявлено медведчуківського банкіра Юрія Ляха. Про нього говорили, як про веселу людину, яка не збиралася розлучатися з життям. Лях не був схожий на самурая. При ньому була записка про те, що він змушений так вчинити через проблеми що виникли. Чи було це самогубством? Загадка.

Нарешті в 2005 р. таємнича смерть наздогнала ще одного бізнесмена з оточення Медведчука, який випромінював здоров’я. Звали його Ігор Плужніков – він був першим заступником глави СДПУ(о) Медведчука і власником «Інтера». Перед смертю він нібито продав акції телеканалу Валерію Хорошковському. Продав і відразу впав у кому. Причиною називали «токсичний гепатит». Близькі вважали, що сталося отруєння і викрадення телеканалу «Інтер». Генпрокуратура починала кримінальне провадження за фактом підробки підпису покійного на документі, але ця справа нічим не закінчилася. Плужніков і Лях входили до «київської сімки» – бізнес-групи друзів Медведчука. І, за однією з версій, висловлювали намір співпрацювати з новим президентом В. Ющенко, який – як відомо – так само був отруєний діоксином. Що ж стосується Хорошковського (і крадіжки «Інтера») – на момент раптової хвороби Плужнікова він працював в РФ і, як вважали недоброзичливці, представляв російські спецслужби.

3. Кучмагейт

Записи розмов Президента Л. Кучми про Медведчука, зроблені знаменитим майором М. Мельниченком в його кабінеті, містять ще одну таємницю. Ці записи свідчать про те, що український Президент не тільки не симпатизував куму Путіна – коли його записували, а й разом з наближеним міністром МВС Юрієм Кравченком замишляв серйозний удар по Медведчуку і його партнеру Суркісу. Останнього історики так само називають агентом КДБ.

Як же сталося, що через якихось пару років Медведчук, якому Кучма не довіряв і якого не поважав, став керівником його Адміністрації? Для розуміння – наведемо деякі цитати з «плівок»:

Глава МВС Кравченко: «Я думаю, що небезпечно допускати Медведчука до влади. Він характеризується як найжорстокіший. Людина, яка не має абсолютно ніяких перешкод. Це ще коли він перший раз йшов в депутати, я був заступником міністра з оперативної роботи, володів документацією, їздив тут по колоніям. Ми таку довідку знайшли по університету, що він отримав двісті шосту статтю, частину другу і сто сорок першу – грабіж і хуліганство. Вісім місяців відбув у місцях позбавлення волі».

Кучма: «Та ти що?!»

Кравченко: «У мене довідка є: «Медведчук». Вона і зараз дорога. За матеріалами суду все вичистили. Єдине, що ми знайшли – доповідь Шейніна з прокуратури Союзу в Росії. І, виявляється, в університеті теж немає матеріалів, хоча я знаю, що ректор йому не симпатизує. Але змогли же все почистити. Там було кілька таких рядків, що «безжалісний в проявах»… У проявах до життя і смерті – що абсолютно безжалісний. Ось така характеристика була на Медведчука».

Говорячи про тандем Медведчук-Суркіс, Кравченко називав цих двох “відморозками” і припускав, що у них «на руках має бути кров».

Як писала «Українська правда», 10 липня 2000 року міністр МВС передав Кучмі зібране ним досьє на Медведчука зі словами: «Ми матеріали збираємо. Буде час «Ч» – ми їх…» На що Кучма відповів: «Ми не можемо їм віддати всю Україну»: https://www.pravda.com.ua/rus/news/2002/12/29/4371073/

На тій зустрічі Кравченко розповів, як Медведчук і Суркіс виводять в офшори гроші з підконтрольних їм обленерго, не платять податки і «дурять всіх підряд», наживаються на вирубці карпатського лісу, і таке інше. Але 26 березня 2001 «година Ч» настала для самого міністра – він був звільнений в зв’язку з обвинуваченнями у вбивстві журналіста Г. Гонгадзе, якого Кравченко і Кучма теж обговорювали. А в 2005 році Кравченко скоїв… «подвійне самогубство».

Тодішній глава СБУ Леонід Деркач теж без зайвої дипломатії відгукувався про Медведчука, судячи по записах – розповідав Кучмі, як екс-глава СБУ Євген Марчук допомагав Медведчуку на виборах зі словами: «Всіх коптити, щоб тільки був Медведчук».

Через багато років «замовники» вбивства журналіста Г. Гонгадзе так і не названі, а «касетний скандал» все виразніше виглядає як московська спецоперація.

«Я беруся стверджувати, що епізод навколо «Кольчуги» був проведений під керівництвом Медведчука, – стверджував Юрій Швець, колишній співробітник КДБ СРСР, що проживає в США – коментуючи фрагмент «плівок» щодо поставки Україною радіолокаційного комплексу в Ірак (в обхід ембарго). Точніше – щодо витоку інформації про постачання, яка посварила Кучму з американцями. Так чому б не припустити, що і вбивство Гонгадзе було частиною плану Луб’янки?

Підтверджує цю версію той факт, що підконтрольні Медведчуку і Суркісу ЗМІ (той же «Інтер», наприклад) почали натякати на причетність Кравченка і Кучми до вбивства Гонгадзе ще до оприлюднення плівок Мельниченка. Звідки вони знали, що зниклого журналіста немає в живих? Кажуть, що матеріали для цих медіа готував В. Піховшек, якого як раз і нині можна бачити на інформаційних смітниках Медведчука (точніше – на youtube, куди вони мігрували після блокування телемовлення).

17 грудня 2001 р. «Українська правда» писала: «Існує підозра, що саме Медведчук стоїть за майором держбезпеки Миколою Мельниченком. Ходять чутки, що в середині 2000 року СДПУ(о) запропонувала Кучмі передати владу Медведчуку, саме так, як вчинив президент Росії Борис Єльцин щодо Володимира Путіна. Кучма відмовився». Версія про те, що за організацією прослуховування з кабінету Л. Кучми і за вбивством журналіста стоять одні й ті ж особи звучала і в розслідуванні Володимира Ар’єва: https://www.pravda.com.ua/articles/2005/05/24/3009998/

Якщо завданням кучмагейту було повернення України під російський контроль, від якого Кучма тільки-тільки почав позбуватися, то реалізувати його вдалося лише частково.

Медведчук на кілька років став главою АП, Кучма – більш слухняним Москві. Але подальшої реалізації сценарію завадив Помаранчевий майдан.

Під час президентських виборів 2004 року, які були найбруднішими в історії нашої країни, прізвище Медведчука лунало в контексті організації фальсифікацій на користь В. Януковича. Але після Помаранчевого майдану зірка нашого героя тимчасово згасла. Як, втім, і намір нової влади розслідувати злочини Суркіса-Медведчука.

Медведчук на роки закріпив за собою позиції політичного лузера. У 2006му разом з Ю. Бойко, Н. Шуфричем і Л. Кравчуком ініціював проросійський проект «Не ТАК» (проти НАТО і за державну російську мову), але проект зазнав фіаско.

У 2012мy присвятив ідеї «митного союзу» з РФ новий проект – «Український вибір», продавлював федералізацію (читай – подрібнення держави на феоди). І знову невдача – проект не став популярним. Хоча той же «вибір» стояв за антисланцевої істерією – коли вже зробившись Президентом В. Янукович домовився з американцями щодо видобутку газу в Донецькій і Харківській областях. Медведчуківці напирали на екологію, проте насправді захищали РФ від конкурентів.

Під час масових розстрілів на Інститутській в лютому 2014 В. Янукович постійно був на зв’язку з Медведчуком. А на сайті «Українського вибору» з’являлися безграмотні та дихаючі ненавистю «статті» із закликами до розправи над майданівцями. «Ці змії і гади не мають права навіть повзати по нашій землі. На їх брехливих язиках кров невинно убієнних наших рідних «беркутівців». Ці особи виправдовують фашистів, американських бойовиків і євротерористів», – писали на сайті Медведчука. Публікував «Український вибір» і фальшиве фото КМДА з пріфотошопленним портретом Гітлера, і відкрите звернення до Путіна з проханням «провести миротворчу операцію». Україну на сайті у Віктора Медведчука тоді називали «Республікою Підкарпатська Русь», але після перемоги Революції гідності підтерлі ці записи.

(Далі буде…)

Відеоверсія