Михайло Сава працює у команді Євромайдан SOS, яка документує військові злочини армії РФ. Доктор політичних наук, професор. До 2014 р. жив та працював у Краснодарі. Займався моніторингом дотримання прав людини та керував програмами підтримки громадянського суспільства. За свої досягнення як правозахисник був «відзначений» ФСБ кримінальними справами і змушений переїхати до України.
«Під час війни люди часто просто зникають. Людину розірвало вибухом, російська колона зіштовхнула розстріляні машини на узбіччя, собаки розтягли останки… І людини не стало. Але завдяки тому, що ми сфотографували хоча б номери, вдалося знайти водія однієї з цих машин. То був волонтер. Ми знаємо – хто він, але не знаємо, кого він вивозив. Він просто рятував чиєсь життя. І загинув разом із ними. Типова історія перших днів окупації. Тоді люди ще не знали, наскільки небезпечно їхати великими трасами. Житомирська траса була смертельно небезпечною протягом місяця. Нам довелося, переїжджаючи з одного села до іншого, проїхати під трасою великою каналізаційною трубою».
«Злочини, безперечно, мали масовий характер. І це не ексцес виконавця. Я бачив настільки багато, що коли я чую від росіян – «це перебільшення, постановки» – ви знаєте, немає таких постановників, які могли б зробити це в такому масштабі… Ніхто не давав наказ на тотальне знищення мирного населення, але російська пропаганда настільки розігнала ненависть та уявлення, що тут живуть суцільні неонацисти, що зупинити цих людей часто було неможливо – багато хто щиро ненавидів українців. Але були й командири, які забороняли насильство – їх було відносно небагато. Молоді офіцери, зазвичай, не контролювали своїх солдатів і боялися їх».
«На сьогодні (17.06.22) зареєстровано 1314 мирних мешканців Бучі, яких було вбито. І останнє масове поховання було розкрито три дні тому. Жертв продовжують знаходити».
«Більшість людей, які перебувають у приниженому стані, не здатні до шляхетності. Вони не допомагають таким самим, вони на них відіграються. Це ефект кріпака, про який, до речі, писали російські класики. Коли людина, яку принижували, з’являється можливість когось принизити, вона обов’язково цю можливість використовує. Одиниці знаходять у собі сили не робити цього. А сучасна Росія – неототалітарна держава, держава приниженого населення. Вони прийшли в іншу країну і тут відчули себе значущими, хоча у житті вони ніхто. Важливий психологічний момент: людина неспроможна думати про себе погано. І російські солдати створювали собі можливість думати про себе добре, застосовуючи насильство».
«Мародерство та зґвалтування – це знаки переваги. Хтось може привласнити майно? Він здобувач. Може зґвалтувати? Виходить, сильний. Путинський режим створив умови, за яких військові злочини для його солдатів стали нормою».
«Якщо погодитися з тим, що російська армія робить в Україні звірства, потрібно зменшити свою доброту (не вважати себе доброю людиною). Адже це робиться від імені російського народу, робиться нібито для захисту. Людині це некомфортно. І він починає, як равлик, повзати в раковину. Замикатися, ховатися, заперечувати очевидні факти. Це закінчиться величезною психологічною травмою».
«Перебуваючи в Україні, важко собі уявити нинішню інформаційну безвихідь росіян».
«Переважна більшість ідейних прихильників нинішньої влади в РФ – це пасивні прихильники, вони ніколи нічого не робитимуть на підтримку путінської влади, у вірності якій присягаються. З дивана не встануть. Це типаж байдужих. Тому зміна влади можлива, це й у правовому плані необхідно. Тому що існуючий режим є нелегітимним. Ті законодавчі рішення, які були ухвалені, наприклад – продовження термінів повноважень Путіна – вони є незаконними. І тому цей режим треба міняти».
«Більшість росіян – із хворими залишками імперської свідомості: «Була велика держава, вона розвалилася, нас поважали, треба це відновити». Але коли Росія зазнає поразки – це стане шоком, вони цього не зрозуміють. «Нас зрадили?» – це питання буде звернене вже до самої влади. І тому перемога України є дуже важливою і для самої Росії».
«Сучасна Росія – країна системної імітації. Путін збудував режим, який імітує майже все – демократію, вибори, освоєння космосу, активну танкову броню. За умов санкцій виробляти зброю для РФ буде величезною проблемою. Це принципова суперечка сучасної демократії та сучасної автократії».
«Мені сказали (у Росії), що я просуваю не ті цінності. Інститути громадянського суспільства – це небезпека. “Для нас будь-яка структура, що складається з організованих людей, це загроза”, – мені відверто говорили про це офіцери ФСБ. Вони боялися і бояться вільних людей, які критично мислять. Бояться громадянського суспільства. Ті люди, які готові виборювати свої права, це зайвий елемент у їхній картині світу».
Видео розмови з Михайлом Саввой:
Переглянути на Ютубі : https://youtu.be/icaBCKQLOuk