Думки про війну

Олег Саакян: «Режим у Росії побудований на архаїчності, з якої піднято найгірше, що є в «загадковій російській душі». Досі мріють Льодовим побоїщем»

Олег Саакян – політолог, громадський діяч, голова Платформи соціально-гуманітарних ініціатив та інновацій «Єдиний Координаційний Центр».

Олег Саакян

«Звірства та терор – це магістральний підхід РФ до війни. Картинки з Бучі та Маріуполя викликають страх, жах, ненависть до окупантів як в Україні, так і на Заході. Це анахронізм, те, від чого Захід біг, пройшовши величезні випробування історією. Для армії РФ це норма. Росія застосовувала це і в Алеппо, і в Грузії, і в Чечні, і Афганістані. Режим у Росії сьогодні побудований на нацистському фактично концепті, на архаїчності, з якої взято і піднято в сектантській формі найгидкіше, що є в «загадковій російській душі». Цей концепт виписав індульгенцію від совісті. Російський солдат, переходячи кордон, включає режим аморальності. Це основою інструменту для мобілізації: ви можете порушувати норми моралі, робити будь-що, війна все спише».

«На думку путіна, найбільша катастрофа – програш СРСР у холодній війні, а України не має бути. І всі подальші дії спрямовуються з цією метою. Знищити те, що говорить про нас у минулому, і те, що є нашим сьогоденням, знищити наші можливості на майбутнє».

«Результати переговорів зараз створюються на лінії фронту. Майбутнє України – у руках ЗСУ та українського суспільства. Ми перейшли у війну витримки, у війну двох різних систем, і хто має запас міцності вище, той переможе. Простір для дипломатії залежатиме від того, де проходить лінія фронту, не навпаки. З погляду РФ переговори – це гра в імітацію. Для РФ вони мають бутафорський характер. Переговорний процес лише обслуговує ключовий інтерес РФ – знищення України».

«Ми опинилися у цьому витку по правильний бік цивілізаційного розлому. Ми граємо за добрих хлопців, але ми обмежені правилами гри за добрих хлопців: якщо дипломатія існує, нею необхідно скористатися. Потрібно зробити максимум так, щоб врятувати життя. А РФ користується всіма плюсами гри за поганих хлопців: обман, кидалове, недотримання договорів».

«У РФ тумблер працює у двох режимах – або наступаємо, або відступаємо, або перемога чи капітуляція. Проміжних станів немає. Тактично, відступивши від Києва, РФ вчинила розумно, але при цьому зазнала всіх пропагандистських мінусів. На болотах піднялося виття».

«Ідеологічний конструкт, який охопив російське суспільство, апелює до найнижчих поверхів російської культури, збуджений бидлячий андеграунд. Неповагу до особистості, залякування, неповага до людського життя – те, що в 19-20 століттях лихоманило світ, все це зараз охопило РФ. Зараз у РФ кажуть: «Вони такі самі, вони так само чинили». Так, і західні імперії вбивали, і сіяли рабство, але вони відмовилися від цього, вони це засудили. Вони зробили крок далі – у нове століття. У 20 столітті вони пережили свої трагедії, половина перехворіла на фашизм, половина комунізм. Зробили висновки, засудили, пішли далі. А РФ кожному етапі, переходячи на нову сторінку, не дочитувала попередню, залишаючи невирішені завдання. Росія не перехворіла, не зробила висновків, і тому залишилася з усіма хворобами – радянськими, імперською РФ. Тяжкість до середньовіччя та ординства. Росіяни досі мріють Льодовим побоїщем. І це трагедія самого російського народу».

«Вони залишилися імперією, що тримається на гарнізонному типі. Поліція до – гарант збереження державності. Без поліції Росія розповзеться на десятки держав, таких собі «ДНР». І, до речі, це чекає на Росію – появу одного-двох десятків кадирових. А от громадянської війни там не буде – там немає громадян. У РФ є особи, які почуваються як у концтаборі. Але російська модель на сьогодні не передбачає ні громадян, ні свобод, ні цивільних інститутів – там є тільки бутафорія. Закриття «Эхо Москвы» – це закриття радіо, це знищення ядра спільноти. Винищили їх Ватикан, в якому вони жили у своєму внутрішньому екзилі. У Росії є підданство у найгіршому прояві – немає прав, а є лише зобов’язання перед верхами: боятися, тремтіти, платити податки, помирати на війні».

«Дипломатично та у військовому сенсі перший раунд за Україною. Стратегічно РФ уже програла. Ми виграли можливість майбутньої перемоги. І зараз ми її маємо створювати. Це коштуватиме і сліз, і крові, і праці. Ми вже унеможливили, досягнувши паритетності (зрівняли себе в правах) – цього ніхто не очікував від України. Але тепер перед нами стоїть завдання ще складніше: перемогти у цій війні. Це марафон. Війна витримки, стійкості. Це вже не війна навіть мужності та духу, це вже кропітка робота та протистояння систем на тривалій дистанції».

«Акелла промахнувся неодноразово. А слабкість – те, що не прощає своїм правителям російське суспільство. Росія ступила шлях демонстрації слабкості. І цих «Акелла промахнувся» буде ще чимало, а який із них стане останнім, за яким кутом чатуватиме той хлопчик, який з натовпу крикне: «А король голий!» – цього ніхто не знає. Але хлопчик уже чекає».

«Вперше в історії за століття ми не летимо з Росією в одну прірву, ми не з ними. Ми не в одній упряжці. І в цьому радість – вперше ми отримали можливість не просто зупинити їх, а придушити будь-які їхні ідеї щодо України. Ми вже не боремося за свою незалежність, ми й так незалежні, а виборюємо своє майбутнє. Це війна за незалежність Росії, яка хоче до нас сюди поширити своє підданство. Це вона хоче здобути свою незалежність через знищення України. Якби РФ забула про нас, ми тільки раділи б. Але зараз усередині РФ є конфлікт проазійськи та проєвропейськи налаштованих частин. Є конфлікт архаїчних імперців та умовно ліберальних демократів. І це РФ виборює незалежність від України. Одна з частин усередині РФ показує, що не може бути іншої Росії – тільки така, як нинішня. Тому що як тільки вони візьмуть свою історію – все коріння веде до Києва, візьмуть династії – коріння сюди, візьмуть культуру – коріння сюди, візьмуть валюту – коріння сюди. Будь-яка спроба знайти власну імперську антологію одразу веде до Києва. Вони борються за свою незалежність, намагаючись знищити нас, тому що ми – німий докор їх неспроможності. Вони не почуваються повноцінними, доки існуємо ми. Цей ідеологічний концепт інфікував усе російське суспільство, він на добрий ґрунт ліг та органічний для них».

«Не Путін вигадав сьогоднішню Росію. Коли кажуть: «Росіяни не винні, це все Путін»… Та який Путін? Це російське суспільство народило його. Це вони його привели, пестили і плекали, і вони не змогли його зупинити. Вони не протистоять і зараз. І це їхня колективна відповідальність».

Відео розмови з Олегом Саакяном на Ютубі:

Переглянути на Ютубі: https://youtu.be/uHAcwEcn41U

Сrime History UA

You may also like

Думки про війну

Ігор Тодоров: «Україна намагалася проводити самостійну політику навіть в умовах наявності російських кадрів серед силовиків»

Ігор Тодоров – професор к-ри міжнародних студій та суспільних комунікацій Ужгородського національного університету, доктор історичних ...

Comments are closed.