Права людини

Керівника Бердянського концтабору Мін’юст «покарав» підвищенням по службі

«Тюремники вважали, що він “намародерил”, та в нього є що забрати. До того ж він духовітий, зі стрижнем. Як чоловік з запасом потужності, не став миритися зі звичайним свавіллям на «сімдесят сьомій». І тому йому зламали долю… Йому, та його рідним», – правозахисник Олег Цвілий (на ФОТО) нагадує гучну історію 23-річного ветерана АТО, якого згвалтували в Бердянській колонії № 77. Це зробили помічники адміністрації за наказом тюремного начальства. Три роки минуло, і ніхто не покараний.

Про дикий випадок Цвілому розповіли медики. «Атошнік» прийшов в колонію героєм-орденоносцем (за операцію зі звільнення Маріуполя йому дали орден «За мужність»), а звільнився людиною, що потребує психіатричної допомоги.

«Головний мотив – ненависть. Я впевнений, що начальство Бердянської колонії 77 – сепаратисти, які ненавидять Україну, і всіх її захисників. Думки не допускають, що на війну хтось йде захищати Батьківщину. А в цьому випадку добровольцями на фронт пішла сім’я – два брата та батько. Хлопець виконав наказ командира. І за це потрапив до в’язниці», – міркує Олег Цвілий.

Олександр служив у роті розвідки, затримав любителя «русского мира». І загримів за статтею «Незаконне позбавлення волі». Йому дали три роки позбавлення волі і відправили в «Топори» – так називають виправну установу в Бердянську.

Колонія № 77 має мінімальний рівень безпеки і призначена для тих, хто скоїв злочин вперше (найчастіше – нетяжкий). Але «перевиховують» в «Топорах» шляхом стирання особистості. Замість привітання «новобранців» з порога починають бити, і називають цю екзекуцію «обрядом посвяти».

Повноваження стежити за порядком адміністрація делегує «активістам» з числа ув’язнених. Олександра вони цькували натовпом. Ветеран спробував накласти на себе руки, і потрапив на лікарняне ліжко. Розповів фельдшеру, що тортурами у нього вимагають гроші, але здаватися він не хоче, у відповідь на пропозицію зателефонувати матері називає себе сиротою. Поглумилися над хлопцем в санчастині – поки знаходився в несвідомому стані (був під препаратами). Медперсонал дізнався про те, що трапилося вранці. Всі були шоковані, але заспокоювали совість: «Це в’язниця, тут такі закони». Після цього хлопець ще не раз намагався піти з життя. А його родина пройшла ще не одне коло пекла, в надії притягнути винних до відповідальності.

Згвалтування в БВК 77 траплялися і раніше. Але саме цей випадок “зам’яти” не вдалося. Коли про надзвичайну подію написали журналісти, родичі інших ув’язнених наважилися заявити, що теж отримували дзвінки з колонії від зеків-здирників: «Купи синові життя без болю, переведи гроші на картку».

Спочатку ДБР і Генпрокуратура завзято взялися за справу. Розслідування проводилося за чотирма статтями. Крім Олександра, виявили ще 8 потерпілих. Але комплексна перевірка ГПУ завершилася нічим, а ДБР потихеньку припинило провадження.

В кінці 2020 році Комітет з питань запобігання катуванням Ради Європи у своєму звіті за результатами візиту в Бердянську колонію, а так само – в колонії № 25 і № 100 Харкова заявив про шокуючі результати. «Топорам» приділили особливу увагу. У звіті говориться, що спостерігачі виявили в Бердянську «атмосферу терору». Ні в одній установі за тридцять років поїздок до 47 країн-членів Ради Європи монітори не зустрічали таких заляканих арештантів, які відмовлялися від спілкування. Побоюючись репресій, вигукували голосніше – щоб чули тюремники: «У нас все добре!». «Наслідки тортур, які застосовувалися до ув’язнених, катастрофічні, як для жертв тортур, так і для їхніх родичів. Зафіксовані страх і закритість. Проте, Комітету вдалося зібрати свідчення катувань, які персонал влаштовує всім без винятку руками інших ув’язнених»: http://khpg.org/1608132940

Комітет рекомендував українській владі провести негайне і всебічне розслідування. У Мін’юсті України відреагували на заклик своєрідно: в січні 2021 керівника колонії Максима Чукіна відправили на підвищення. І зараз він працює в столиці – став зам. начальника управління-начальником відділу охорони та кінології Департаменту. А його колишній заступник і права рука Максим Коротич, якого засуджені як раз і називають куратором катів, піднявся до начальника колонії «Топори».

На сьогодні по Бердянській 77-ій існує 11 кримінальних проваджень, але ось єдиний результат розглядів: з колонії вигнали шістьох працівників медицини, які підтверджували факти тортур. Один з них третій рік намагається відстоювати свої права в Бердянському суді.

Рекет в тюрмах, за словами колишніх засуджених – норма. Зазвичай родичі роблять перерахування на картки навіть не самих «козлів», а їх родичів. Левову частку видобутку отримує тюремне керівництво. І мова не про копійки – щоб допомогти синам, перелякані матері, буває, беруть кредити, квартири продають…

Цим можна пояснити багатства Максима Чукіна. Його декларації за 2020 р. поки у відкритому доступі немає, але зарплату за 2019 вони з дружиною, робітницею тієї ж колонії, схоже, не витрачали зовсім. Адже задекларовані заощадження Чукіних перевищують легальний річний дохід: https://declarations.com.ua/declaration/nacp_49606209-df8b-43cd-97d4-51d1b19e55e9 За останні три роки Чукін придбав три квартири і один будинок. У минулому його притягали за корупційне діяння, але колишній керівник кримінально-виконавчої служби Олександр Крикушенко протегував одіозному тюремникові. Не дає образити Чукіна і міністр Денис Малюська – каже, презумпція невинуватості на боці підлеглого.

Правозахисники вважають, що зґвалтування в українських колоніях відбуваються частіше по «замовленню» тюремників. Загроза зґвалтування – форма терору. Якщо в «чорних» колоніях – тих, де командують злодії – арештантів «опускають» за проступки (за неповернення боргу, стукацтво, або педофільську статтю) … То в «червоних» – міліцейських – гвалтують в порядку придушення «непокори». Багато з тих, кого «опустили», потім позбавляють себе життя, але мовчать про те, що сталося.

«Щоб загнати в касту опущених, ув’язненого не обов’язково гвалтувати. Навіть якщо це сталося за наказом тюремного начальства, інші арештанти будуть співчувати і ставитися з розумінням (до такого потерпілого), але вже чай пити з ним не сядуть. Адміністрація про це знає, і цим користується. Вони створюють «червоні» табори, де нібито все по закону, але чому ж і там є «петушатні»? І як пояснити, що людина приїхала на вашу зону звичайною людиною, а вийшла «півнем»? Хто їй долю зламав?», – запитує Олег Цвілий.

Сам Олег – колишній “положенець” (відповідальний за стан, який має право приймати рішення – той, хто є авторитетом для ув’язнених). Провів у місцях позбавлення волі близько 15 років. Але йому вдалося не тільки змінити своє життя, а й впливати на життя інших – причому, законними способами. Олег теж пережив катування, і ледь не помер в харківській колонії № 100. Каже, що, захищаючи себе, взявся не за зброю, а за ручку – і цим пішов проти тюремних правил (почав ті правила міняти).

Зараз він – голова ГО «Альянс української єдності» і запевняє, що примусове поміщення в касту тих, кого зневажають, відбувається за наказом адміністрації в трьох “зразкових” Харківських колоніях. Зразком вони є в розумінні верхівки пенітенціарної служби, а ув’язнені бояться цих колоній, як вогню, і називають трикутником смерті.

«Не обов’язково згвалтування. Досить контакту. Просто прив’язують людину, підходить «півень», дістає статевий орган і говорить: «Я тобі зараз повожу по обличчю». Я боровся з терором адміністрації в «сотці» (Темнівскій виправній колонії №100, Харків) – різав вени, тримав голодівку. Інформація вийшла за межі установи. Приїхав прокурор. А перед прокурором завели до мене цього…, який попередив: «Якщо ти щось скажеш прокурору – тобі все». І я, природно, прокурору не сказав нічого. Щоб уникнути гіршого, підписав на їх вимогу вибачення перед Сергієм Стареньким, який тоді очолював Управління виконання покарань (і був звільнений після того, як з в’язниці втік підозрюваний в організації вбивства екс-нардеп Олександр Шепелєв). Змусили мити туалет в одиночній камері карцеру, де я був один, і записували цей процес на відео. Хоча це не компромат. Карати ув’язнених, які погоджуються в цьому брати участь, безглуздо. Вони підневільні. Карати треба тих, хто віддає накази. Ось недавно звільнилась з 77й колонії людина, і розповідає: «Я зводив наклепи на інших, видавав себе за іншого – робив все, що змушували». Є ті, хто відкриває правду. Закликаю робити це частіше. Розповідати про все, що вас змушують робити під примусом. Допоможіть зупинити цю практику, якщо у вас є совість, і немає крові на руках. А я допоможу знайти порозуміння у інших людей».

Допомогти розвитку сайту: монобанк 4441 1144 2982 7650

Сrime History UA

Comments are closed.